Владислав Тюпа розпочав службу у Збройних Силах України 12 травня 2015 року, підписавши контракт з військовою частиною А3045. За час служби, починаючи з посад рядового складу, зарекомендував себе як надійний та відповідальний військовослужбовець. Це дозволило йому бути обраним кандидатом для вступу до вищого військового навчального закладу.

У вересні 2016 року успішно пройшов відбір для навчання в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. На факультеті "Бойового застосування військ" обіймав різні посади — від курсанта до головного сержанта роти.

По закінченні навчання у 2020 році, обрав місцем подальшої служби 42-й окремий мотопіхотний батальйон 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка.

Владислав Тюпа відзначився у боях за Трьохізбенку, Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Саме на Луганщині отримав своє перше тяжке поранення. Пізніше брав активну участь у контрнаступальній операції на Херсонському напрямку, де звільняв село Сухий Ставок, Бериславського району Херсонщини. Під час бойових дій бронетранспортер М113, в якому перебував Владислав Юрійович, підірвався на міні, що призвело до його поранення та вибуття зі строю.

Після відновлення Владислав Тюпа прийняв командування батальйоном 116-ї окремої механізованої бригади, на чолі якого брав участь у контрнаступальній операції на Запорізькому напрямку.

Продовжив службу як начальник штабу 33-го окремого штурмового батальйону, з яким брав участь у Курській наступальній операції та проявив високий рівень ефективності в управлінні підрозділом.

Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня.